Десь у кінці березня,
А, можливо і раніше,
Їздили у
Вільмінський ліс.
На "Білорусі"
Із лафетом,
Ми, разом
З татом-лісником.
Він володіння
Лісу оглядав,
Їжу у кормушки
Для звірів
Розкладав:
Сіно, солому,
Сіль кам'яну.
Дуплянки та шпаківні
На деревах прикріпляв.
Для птахів житла
Готував.
Та ще сухі дерева
Для чистки помічав:
Знаки фарбою
Проставляв.
А я захоплена була
Весняним лісом.
Галявини, усоння
Сіріли сирим
Листям
Торішнім.
Та очі чарували
Квіти ряски, первоцвіту
І клаптиками
Неба ніжно-синього,
Поміж торішнім
Листям, красу
Та ніжнісь дарували
Сміливі та стрункі,
Чудові проліски...
По-під кущами,
В затінку та
В вибалках, у рівчаках
Ще сніг лежав,
На сонці
Підтавав.
І неповторний, свіжий:
Вологи, снігу , листя
Та бруньок, сережок,
Березового соку
Чудово-озоново-
Весняно-аромат
Собою все оповивав:
-Весна іде, - усім
Казав.
А пташки у цьому
Казково-лісі
І сяйві аромату
Творили пісенно-
Неповторне соло
Та колективно-
Пісне-дзвінко-свято...
Творили музику
Весни
Маленькі та великі,
Яскраві та сіренькі
Пташки.
А Сонце з високості
Яскраве сяйво
Надсилало.
Майстерним
Композитором
Та деригентом
Виступало,
Симфонію життя,
Пробудження
Природи
Нам щедро дарувало.
18.04.23
Іллінський