Н.Бидненко
Мов дурненький метелик, летіла на свічку,
На вогонь, що так вабив теплом.
Але він не зігрів – тільки душу скалічив
І з одним я лишилась крилом.
Й закружляло мене у життєвому танці.
Не злетіть, і не впасти. Болить…
Та всі сили зберу і в останньому шансі
Піднімусь над землею на мить,
Щоб побачить, як знов ти метеликів маниш
Й остаточний твій скласти портрет.
Ти нікого не любиш, лиш душі тираниш…
Це твій спорт… Просто хобі таке.
***
Мотыльком неразумным летела на свечи,
На огонь, что так манит теплом.
Только он не согрел - душу мне искалечил
И с одним я осталась крылом.
И закружило меня в этом жизненном танце.
Не взлететь, не упасть. Так болит...
Силы я соберу и, в решительном шансе,
Поднимусь над землёю на миг.
Чтоб увидеть, как снова ты бабочек манишь
И сложить твой реальный портрет.
Никого ты не любишь, а души тиранишь...
Это спорт твой... на хобби билет.