Калина

Надия Медведовская
Розпливаються димом долини,
Розливаються вікна дощем.
На узліссі самотня калина
Проривається в небо плечем.

Принеси мені осені гілку –
Обважнілість палаючих грон,
Що крізь сон посміхаються гірко,
Крізь розмитий, розплавлений сон.

Принеси мені музику горду,
Журавлиний збентежений гук.
Затріпочуть крилаті акорди
В мимовільному порусі рук.

Листопад 1994

Первая публикация стихотворения 23.04.2023