Кому віддати слова мої ніжні -
Щирі, душевні, найголовніші?
Я переповнена ними тепер,
Але і захват, і намір - помер.
Як мені, Боже, думки поміняти?
Як мені в болях не панікувати? -
Падають сльози на мокрий брук.
Кличе непотріб узнову крук.
Мій Боже! Хай згинуть усі завади -
Хай біль ніякий не матиме влади!
Дайте хоча б один мені шанс,
Дайте послухать давній романс.
Дайте вже спокій мені й рівновагу,
На сірий цей світ не звертать увагу.
Давно ані скарг, ані образ -
Лікуйте стигми...без зайвих фраз!