Перелистую долю, пригадую…
Перші кроки і перші слова…
Наче нитками, спогад вив'язую,
І дитинство далеке сплива…
Пригадались новенькі сандалики
І, як сонечко, стрічка в косі,
Паперові маленькі кораблики,
Свіжоспечений хліб на столі.
Ось подружжя лелек, вічні мрійники,
Розбирається в справах мирських…
У траві пломеніють промінчики,
Наче сонце на хвилях морських.
Ось стаю я нарешті дорослою,
В сподіваннях на щастя пливу,
По велінню душі, не за розкладом,
Помиляюсь, кохаю, живу…
Від життя я чимало навчилася,
Вдячна я за уроки його,
Хоч душа від тривоги сочилася,
Не схиляла безсило чоло.
Намагалась завжди бути чистою
Серед бруду, неправди і зла.
Я і зараз надію, що вистою,
В серце й душу вселити змогла…