Пётр Гулак-Артемовский. Отец и сын. Басня

Михаил Каринин-Дерзкий
«Учись, Хведько́! Смотри мне, эй! —
Наказывал так батько сыну, —
Смотри, ей-богу, доведёшь, злодей, —
Тму, мну, здо, тло — перенесу на спину!»*
Хведько учиться не хотел
И — поимел
Берёзовенькой кашки,**
Да всё к учению охоты не взымел
И, балуясь, наделал дел:
Побил бутылки, стёкла, чашки;
И, чтобы не откушать от отца розо́г,
Розгу́ засунув в печь, забился в уголок.
Отец вдруг за чуб — хвать! — и, не найдя розги́ той,
Взял палку и Хведька отдрючил, как овцу!..
Тогда Хведько, сквозь слёзки, битый,
Сказал отцу:
«Когда бы знал, что так, аж, курва, до печёнок,
Та палка проимёт, то, пёсий я сучонок,
Я б сделал так, свят бог:
Я палку б в печь засунул, а розги́ б не жёг!»

29 октября 1827 г.


* Тма, мна, здо, тло — склады в славянском церковном букваре. "Кто учился у дьячка по старинному славянскому букварю, тот знает, что значит: тма, мна, здо, тло, кто, что, мню и проч. Сколько воспоминаний!.." (Прим. Гулака-Артемовского.)
** Берёзовая каша — розги.




Батько та Син

"Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! —
Так панотець казав своїй дитині: —
Шануйсь, бо, далебі, колись
Тму, мну, здо, тло — спишу на спині!"
Хведько не вчивсь — і скоштовав
Березової кашки,
Та вп'ять не вчивсь і пустував —
Побив шибки і пляшки;
І, щоб не скоштувать од батька різочок,
Він різку впер в огонь та й заховавсь в куток.
Аж батько за чуб — хіп! — і, не знайшовши різки,
Дрючком Хведька разів із шість оперезав!..
Тоді Хведько скрізь слізки
Так батькові сказав:
"Коли б було знаття, що гаспидська дрючина
Так дуже дошкуля, то, песька я дитина,
Коли б я так робив:
Я б впер дрючок в огонь, а різки б не палив!"

29 октября 1827 г.