Володимир Висоцький Нінка-Наводчиця
Сьогодні я з щірой охотою
Розпоряджаюся суботою,
І якщо Нінка трошки не примхлива,
Лавірую життям я особливо
Всі кажуть: «Та вона ж наводчиця,
Навіщо так?" - Дуже вже хочеться.
- Стривай, дивак! Компанья в нас.
Ходімо в шинок, втопим бажання враз
- Сьогодні ви мене не мазайте,
Сьогодні п'янка мені не пройде.
Сьогодні Нінка погоджУється,
Життя моє тим вирішУється.
- Ну, й справи ж із цією Нінкою,
Вона спала з кодлом Ординкинским,
Знай, з нею був, кому заманеться!
- А мені начхати, мені дуже хочеться.
Сказала – любить. Все замітано.
- Відповім руп за сто, що залива вона,
Вона ж сама до кожних проситься...
- Мені байдуже, мені хочеться.
- Вона ж хрипить, вона ж замурзана,
Підбіте око, ноги різні в ній,
Одягнена, як прибиральниця.
- Начхати на це - дуже хочеться.
Усі-то кажуть, не красуня це.
А відчуваю я кохання все ж.
Ну що такого, що навідниця?
Мені тому ще дужче хочеться!