Я буду писати,поки сон не забере мою душу,
Поки тривоги не перейдуть у вірші.
Слухай мене,друже.
Не полишай його. Не полишай її.
Засинай на просторах полів золотих,
Стрибай через хмари.
Друже,твої таланти, то не примари,
А високорослі дерева і крони,
Які у тумані підсвідомого
Сховали великі дари.
Сядь,друже,і напиши про життя.
Встань та протанцюй про сльози.
Проповзи по підлозі,
Поки не піде тьма.
...
Сновиди у сутінках повзають по стелі.
Та що трапилось,що пишу я про ці неосяжного скелі,
Коли ось воно,життя моє,стукає у двері!
Серед ночі.