(переклад мого вірша за 30.11.2017р.)
Душа моя, що набува блаженство,
Реанімована у метушні буття,
Я дякую талан за благоденство,
Бравісімо тобі, моє життя.
Спокійно аплодую та легенько,
Нехай лунає, як щасливий сон,
Та мрія, що, як пташечка, тихенько
Співала завжди з сердцем в унісон.
У тих містах, на вулицях, порталах,
Де дощ омив присутності кроки,
Мені в житті везіння вистачало,
Клопіт, доріг, і щастя на роки.
Бравісімо, душа, за все, що сталось,
За легкість крил, за щастя зорепад,
Обійми, ласки, ніжність, все так склалось,
Що вірші римувались невпопад.
Я, стоячи, сьогодні аплодую,
Тобі, душа, що обіймає світ,
Й натхненно просто зараз я римую
Твій легкокрилий неземний політ.
----
(оригинал)
Душе моей, вновь приобретшей счастье,
Реанимированное суетливым днем,
Брависcимо! Спасибо за участие!
Душа моя, мы всё еще могём!
И, аплодируя тихонечко, не громко,
Я эхом продолжаюсь, как во сне,
Вернись ко мне, мечта, по снежной кромке,
По краю пропасти, иди скорей ко мне!
В тех городах, на улицах, порталах,
Где дождь омыл присутствия шаги,
Мне в жизни и везения хватало,
Хлопот, дорог, и счастья, и любви.
Брависсимо, душа, за всё, что было,
За легкость крыльев, счастья звездопад,
Объятья, ласки, нежность не забыла,
И как стихи писала невпопад.
Я аплодирую душе сегодня стоя -
Её дороги не были легки,
И вновь, взлетев над суетой земною,
Она мне пишет счастье от руки...