Простір звужується до мікрокосму
І там вже нікого нема
Зерна тепер відокремлені від усього Буття
Своєю власною чистотою.
Космічні пустоші хаотично змінюють напрямки руху комет.
І планет.
І життів.
Чого ти,людино, хотів? Від темряви першого подиху.
Екзистенційно не по собі від цього...
Мені треба вдихнути глибоко, бо тільки так
Пил великого творіння та думок Митця
Зможе проникнути у підсвідоме.
Хай простір звужується.
Я далі сам. До матерії забуття.
Мені її хоча б унцію.