Я думала, все погане мені здається.
Позаду лишилися зливи і холоди.
Я вірила: ти - надійна моя фортеця,
І мури міцні захищатимуть від біди.
Хотіла забути, коли я собі востаннє
Уперто казала: як дуже болить - мовчи.
Здавалося, що гаряче твоє кохання
Барвистим багаттям зігріє мене вночі.
Коли я повірила в те, що знайшла спасіння,
Будинки карткові зникатимуть у вогні,
Фортецю мою зруйнував вітерець осінній.
Сумнівний прихисток, що дав ти колись мені...