Я - не жалкую ні за чим,
Хоч доля - та іще химерниця!
Пощо шукать мені причин,
Коли минуле не повернеться?
Вмістили віщі дні мої
І вади, й скрути, геть нечувані,
І відійшли у ті краї,
Де ані біль, ані плачу й вини.
Але гірчить "щоб мало буть?"
І тим, що є, не насолоджує,
Уся душевна каламуть
І заважа, й цькувать продовжує...
Фізична тяглість часу б'є -
Думки не оминають шибениць...
Позірна простота не в'є
Ту відповідь, яка схиляє ниць...
І, замість мудрості глибин ,
Узнов...лише луска провин?!