Всі ці роки -
так марно і примарно,
ніхто тебе не чує й не почує,
на українській, чи російській,
англійській, чи на нідерландській;
почують політологів, пройдисвітів,
а ти намарно втратив ці роки.
Писав кому? Кричав кому?
До кого ти звертався?
У родині
тебе не чують,
і на Батьківщині,
і в Інтернеті,
і на кожнім кроці.
Хтось час зім’яв, мов папірця,
пожбурив у нікуди;
як важко це життям назвати...
І омине тебе тепер з презирством
холодний протяг навіть,
мій шановний,
кому пишу цей лист,
кому листа
цього ти пишеш,
згадуючи марне,
примарне,
нездійснене,
неможливе,
до якого
ти повз, мов Хара Берк
крізь солончак.
12.05.2023.