Все менше залишається путі
До станції, що має назву "Старість".
Нема ілюзій, швидко мчаться дні,
Лякає трохи металевий ляскіт.
Та й пасажири все частіш нудні:
Хвороби та Безсоння – у вагоні,
Утома та іще Думки сумні,
А Юність залишилась на пероні.
Готується до виходу Тріумф,
Здоров'я і Удача поспішають,
І Слава, й Розквіт кануть у пітьму,
У тамбурі зупинку вже чекають.
Ось-ось уже закінчиться маршрут,
За вигином - межа життя і смерті.
А, може, там, на самому краю,
Я знов себе відчую в творчім злеті?..