Весняну тишу серед днини
Заколисав Дніпро в обіймах!
"Переписав" з неба хмарини -
Не спотворили його "більма"!
Простор небесный в реку пал...
Туман успел к воде склониться,
Кажись, и ветер не " роптал" -
Не смел в воде столпотвориться!
З дитинства пам'ятаю цю траву,
Яка на всяких пагорбах зростала.
Чебрець на цій світлині, як в раю,
Дивлюсь і чую, як душа заколисала...
Ця " розмальовка " - всепереможна !
Найдивовижніший захід - краса!
Мить незбагненна, яскраво-вельможна!
День вже відходить і щемно згаса...