Ну, що ж... добре, почну з головного - слова та уява.
Слова - дотик губами до мозку. Уява - початок мрій.
Фактично, його найбільша та найзначніша вада -
його зацікавленість в ній.
Він проживає таке цікаве життя, щоденно - нова країна,
Знайомі незнайомці, тонкі емоції, дикі ліси, шалені міста...
І що б йому та уява? Що йому ті слова? Лиш тільки не солов'їна,
бо солов'їна - то вона.
Мабуть, це кохання. Спорідненість душ. Хоч думки викликають кому.
Та, і було між ними лиш пару поранків, лише спільна гаряча кава.
Він тікає від неї. Він про неї не скаже нікому,
вона - його приватна справа.