Ти покотишся
Пластиковою пляшкою від квасу
Автострадою
Моїх страждань,
Збираючи данину
Сторіз та верлібрами.
Якось нежіночно
Цьогоріч калатає в повітрі жито,
Як взагалі без тебе жити?
Межовий розлад,
Безумство за розкладом,
Кожна деталь - пронизливо нехудожня,
І ось ми з тобою давно не тотожні,
Між нами - кордони та імла,
І нагадай мені, щоб борщем тебе більше не годувала,
Щоб я дійсно не змогла.