Мені в долоні щастя впало...
Це помилка?
Що з ним робити?
Чи забагато, чи замало?
Собі лишить, з кимсь розділити?
Ми тільки здалеку знайомі -
Десь виглядало ранком з вікон,
Що відчинялись поруч в домі
Зі сміхом та веселим криком.
Яке ж воно на дотик тепле,
Та лагідне неначе хутро,
Кульбабка на тонкому стеблі,
Чи хмарка легка з перламутру.
А аромат...
Троянда, кава,
Гарячий степ, серпневий ранок...
Вдихаю...
Ще...
І ще...
Замало...
Тоненьке щастя, як серпанок
Мене вже ніжно огорнуло,
Неначе мамині обійми...
Та серце болем полоснуло -
Я щастя доглядать не вмію...
Лети,
Зі мною буде сумно -
Я більше звикла до покою.
Так буде правильно,
Розумно...
А щастя:
"Ні, лишусь з тобою!"