МОЯ ЛЮБОВЕ! Я ПЕРЕД ТОБОЮ
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,– тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни
Лина Костенко
1. Моя любовь, я здесь, перед тобою
Моя любовь, я здесь, перед тобою,
Возьми меня в блаженство своих снов.
Не делай лишь послушною рабою,
Крылам обет нарушить не дано.
Не допусти, чтоб свет сошёлся клином
На том, чем я во сне твоём слыву,
Вручи над перепутьем тополиным
Завещанную солнца булаву.
Средь тупиков не дай мне заблудиться,
Не разменяй на встряски по пути.
Не устыдились пращуры б в гробницах,
Что честь их не смогла я пронести.
Была и я, как пращуры, влюблённой,
Свет застила любовь, но в ратный год
В сердцах за стремена хватались жёны,
С мужчинами шли рядом -- до ворот.
А там, а там… Жестокий клёкот боя,
Пирует меч до третьей, до весны.
Моя любовь, вот я, перед тобою,
Твои, пусть упокоят душу, сны.
перевод Виорики Пуриче
КОБЗАР СПІВАВ В ПУСТЕЛІ КОСАРАЛУ
Кобзар співав в пустелі Косаралу,
У казематах батюшки-царя.
Кайдани, шаленіючи, бряжчали,
Щоб заглушити пісню Кобзаря.
А пісня наростала у засланні.
А пісня грати розбивала вщент.
Правдивій пісні передзвін кайданів –
То тільки звичний акомпанемент.
Лина Костенко
2. Кобзарь пел в казематах Косаралу
Кобзарь пел в казематах Косаралу,
На цепь посажен батюшкой-царём,
Он пел, и цепь той песне в такт бряцала,
Был в бешенстве оков тяжёлых гром.
Песнь кобзаря вздымалась исступлённо,
Тьму -- вдребезги, она рвалась на свет.
Не заглушить цепному перезвону,
Ведь гром для песни -- аккомпанемент.
Перевод Виорики Пуриче
НЕ ГОВОРИ ПЕЧАЛЬНИМИ ОЧИМА
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
НЕ ГОВОРИ ПЕЧАЛЬНИМИ ОЧИМА.
Лина Костенко
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
Лина Костенко
3. Не говори печальными очами
Не говори печальными очами
То, что не могут вымолвить слова,
Как нежности внезапной отвечали
В предгрозовом затишье Покрова
Господние. Ты - вымысел иль сон мой?
Проникся чёрной магией твой лоб.
И радуга меж нами взмыла сонмом.
И бездна пролегла. Расстались чтоб?
Не вымолвлю в бемпамятстве: "Любимый",
Пути у судеб разные, прощай!
На перекрёстке встретимся, вестимо,
Обнимимся, как будто невзначай.
Не говори печальными очами…
Виорика Пуриче