Полюби, Боже, жінку -
Віддану та грішну.
Химерну і спокійну,
Струнку, з розумінням.
Над розумну і не дуже,
Полюби її, наче друже!
За гіркоту мук та страждання.
За нерозділене кохання.
За кілометри, недоспані, ночей,
За втому прекрасних очей.
Щоб їй хотілося жити та жити.
Дітей народжувати, шедеври творити.
І навіть крізь ночі глухі, темні
Прийшли сонечка промені чемні.
Полюби заміжню і покинуту,
У думки свої часто поглинуту.
Стильно одягнену та босу.
З зачіскою модною, простоволосу.
Візьми під своє крило й поможи!
Не за себе прошу, благаю:
НЕ ЗАЛИШИ!