У бібліотеці я став помічати жінку, яку, на мій погляд, книги зовсім не цікавили. Але ж приходила вона майже кожного дня. Спілкувалась лише з завідуючою бібліотеки.
Одного разу вона прийшла з донькою, високою на зріст, схильною до повноти, але з приємною зовнішністю. Дівчина нагадувала мені мадонну, що зійшла з полотна видатного художника Кустодієва.
В цей день свахи чекали нареченого. Ним був кандидат наук, викладач університету. Молодий мужчина, зріст якого не досягав 150 см, але ж мав поважний вигляд. Додатком поважності були окуляри, які нахабним вершником сиділи на носі вченого. Розмовляючи, він часто поправляв їх і це додавало йому особливу солідність.
Знайомство відбулось. Навіть більше…
Дві спроби вступити до університету у дівчини були марними. Але ж після здійснення угоди молода особа стала студенткою.
Тепер на вихідні дні до міста приїжджала сімейна пара. Відпочивши, завантажені продуктами молодята повертались до столиці.
Кожної неділі спостережливі очі могли бачити дивну картину. Мадонна з великими сумками йшла попереду. Позаду з портфелем крокував чоловік. Його два кроки дорівнювали одному дружини. Костюм, окуляри, портфель вже не надавали солідності. Тепер він нагадував собою хлопчиська, який наздоганяє матусю. Та це не бентежило його.
За кілька років ця картина змінилась. Мадонна крокувала з маленькою дівчинкою та великою сумкою. Але ж, як завжди,- попереду. І, без яких не будь змін, позаду за сім’єю з портфелем поспішав вчений муж.
Після закінчення університету мадонна одержала диплом. Угода дійшла кінця.
Тепер я їх разом ніколи не бачив.