Так хочеться піти в зелений гай,
З березами душевно говорити,
Вбирати в себе радісний розмай,
Щоб кригу в серці швидше розтопити.
Безжурно обійняти білий стан,
Веселою кружляти каруселлю,
Дивитись на хмаринок караван,
Радіти сонцю ясному душею.
Все розповісти милим деревцям,
Про мрії заповітні і надії,
Про біль людський в про сумну печаль,
Про марення принадні і наївні.
Про долю розказати і життя,
Повідати сердечні таємниці,
Відчути і підтримку, й співчуття,
Поради і мотиви романтичні.
А потім повернутися назад
І далі жити у бентежнім світі,
Ще довго відчувати гаю чар
І подих сподівання у повітрі…