Своїм рокам я дякую за все:
За те, що сріблом покривають скроні,
За те, що розумію щастя сенс,
За ту відраду, що знаходжу в слові.
Несу в душі тягар минулих літ,
Є в ньому смуток, ноти ностальгії,
Є спогад про життя, сюжетів сніп,
Миттєвості нудьги і безнадії.
Можливо, пізно зрозуміла я,
Що час життя занадто швидкоплинний,
Не знала, що прокинеться жага
Захопленності, мрій потік невпинний…
Здається вчора ще була весна,
А вже за рогом десь чатує осінь,
А потім і засніжена зима…
Безсонні ночі і сумні, і довгі…
Душа болить, думки, такі хисткі,
Весь час дратують нотами вагання…
Та ще й війна зламала все в житті:
Надії, мрії, плани і жадання…