Кому-то однажды покажется жизнь её тщетной,
Строка - не талантливой, длинным с горбинкою нос,
Сметут, изорвав дневники и стишочки нелепые,
Всему, что так дорого сердцу, предпишут - под снос.
Подвергнут насмешкам, и, враз обесценив мечтания,
Биение сердца, мечту и красивую мысль,
И, брезгуя, вынесут из дому без колебания,
Все то, что она называла так ласково "жизнь".
Припомнят ошибки, запинки, сумбурность, слова
неказистые,
Усталость, неврозы, и даже как дергалась бровь,
Но даже не вспомнят какою душа была чистою,
Светилась, как солнце, даря бескорыстно любовь.
----------
(авторський переклад)
І здасться водночас життя її безрезультатним,
Рядок - безталанним і довгим з горбинкою ніс,
Життя - непотрібним, а серце до ласки нездатним,
І все, що любила, неначе будинок - під зніс.
І враз глузування, цькування знецінять старання,
І серця биття, ії мрії, і гарні думки,
Гидуючи, винесуть з дому усе без вагання -
І цінні надбання, і легкі, щасливі думки.
Лише пригадають помилки, слова непоказні,
Неврози і втому, і, навіть, як смикалась бров,
Але не згадає ніхто ту красу непоказну
Душі, що світила, даруючи близьким любов.