Квітують ромашки на літньому лузі,
Вони таємниці сердець бережуть.
Які ж вони ніжні, духмяні, розкуті,
Коли на свiтанку росиночки п'ють.
Шепочуть тихенько, розказують байки,
Здається, я чую таємний той глас.
Про що розповісти жадають ромашки?
Що хочуть сказати в хвилюючий час?
Убрання ромашок від спеки не меркне,
Вони не бояться дощів і грози.
Ці квіти – немовби закохане серце,
Тремтливі і світлі, як крапля роси.
В блакитному небі всміхається сонце,
Яскраві ромашки цвітуть на землі.
І навіть у лихо до болю жорстоке
Малесенькі сонця блищать на стеблі.