Мій Кривий Ріг... то плачить, то мовчить,
А то радіе перемогам, днинам...
Дарує криворіжцям свята мить,
То сльози ллє, коли втрачає сина...
Мій Кривий Ріг , як батько - то журить,
Сердитим вітром дихає, лютує,
Дощами плаче, трубами курить,
А зараз он, блищить в залізній збруї.
Достав меча, на захист став своїх,
Стоїть сумний, суворий і незламний!!!
Приготував для ворога батіг,
Щоб по-заслузі дать за зло здіянне!
То голосить сиреною в тиші,
Попереджаючи про небезпеку...
Люблю його, й пишу йому вірші,
Дарую, ніби немовлят - лелека!
Народжуючи, наче дитинчат,
Бо йдуть вони так само, із під серця...
Хай оберігом стануть для солдат
Для всіх синів, що взули раптом берці...
Моя земля, в ній безліч поколінь...
В ній пращурів моїх, кров мого роду!
Саме отут мені крилатий кінь
З крила пера дав, як прийшла нагода...
Саме отут! Вклоняюсь Кривий Ріг
Тобі низенько з вдячністю й любов'ю!
Ти бережи і далі, як беріг
Дітей своїх, містян своїх, чудових!
15.06.2023 р.