Шукаю не схожих на мене людей,
Заповнити вакуум хочу у грудях,
Щемке відчуття безголосся пустель,
Натхнення знайти у безрадісних буднях.
Надію на щастя вдихаю щомить,
Іду навмання, наче в довгім тунелі,
Та серце моє повсякчасно болить,
В душі не стихають тривоги буремні.
Ми часто реальність не в змозі змінить
І стримати горе пекуче, зловісне.
Спіймати нелегко безклопітну мить!
А, може, дивитись на дійсність простіше?
Навчитись любити і зміни, і світ,
Безглуздя, емоції, хиби і сльози,
Життєві уроки, надбання віків,
Любити без сумніву вітер і грози?..