Як в безмежному Всесвіті,
У глибинах душі –
Чисті паростки ніжності,
Як пекучі рубці.
Безсердечно стискає їх
Невловимий кулак,
І зникає блаженство мрій,
Замовкає струна.
Прямо в серце впиваються
І уламки, і лід.
Хвилі болю зливаються
Водоспадами сліз.
Суть життєва втрачається,
Просить тиші душа.
А думки розлітаються
Одкровенням буття…