Трава горить і від жари
У вітру просить порятунку -
І хмар, і росяного трунку,
І прохолодної пори.
Гілки дерев - стрічки багать.
Шиття із листя - золотаве.
Дахи і стіни, Боже правий,
Розпечені, що аж димлять.
На березі від тіней слід -
Щебечуть горобці і діти.
Їх щастя легко зрозуміти -
І я до них і вплав, і вбрід.
А Сонце тягне свій візок,
Нам залишаючи моління...
Готуйся вперто, на колінах
Дощ викликати на зв'язок.
Літо 2010 року.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Трава горит".
http://stihi.ru/2010/08/21/1668