Ностальгую, сумую, нудьгую
І заводжу старий грамофон,
Може, збудження в серці вгамую
І знесу цей безрадісний шторм.
Перші звуки, протяжні акорди,
На незримім роялі – рука,
А в душі вже зливаються ноти,
Наче цівки дзвінкого струмка.
Розцвітає мрійлива усмішка,
А мелодія пахне теплом,
Ніжно вабить в далекі сузір'я,
Де немає лукавства зі злом…
У повітрі вчувається море
І шумить освіжаючий бриз,
Переносить уява у поле
І нагадує радощі жнив…
Захотілося випити кави
І парити в незнаних світах.
Ох, якби мені в трави упасти
В незабутніх затишних місцях!..