Через гори і ріки,
Через ліс і пустелю
У шаленому бігу я продовжую шлях.
Я не стримую віжки,
Йду в морози і спеку,
Хоч від розпачу млію, відчуваючи жах.
Шлях далекий, бентежний –
В місто миру і світла…
Часто дуже самотньо і досадно до сліз.
Навіть бриз життєствердний,
Подих теплого літа
Не втішають надовго в час вируючих днів.
Мелодійне відлуння –
Мій єдиний попутник,
І завзяття, і втіха на дорозі буття.
Гріє затишком думка
У хвилини розпуки,
І з'являється віра у щасливе життя…