Що маємо, того не цінуємо
Про загадку життя ми думаємо часто,
Шукаєм пташку щастя в небесах
І віримо, що саме там, де сяйво,
Несе вона на крилах щастя чар.
Ми про життя міркуємо невпинно
І маємо завжди сміливий план.
Коли ж невдачі сипляться настирно,
То скаржимося з болем на талан.
Здається нам, що криється блаженство
У мареннях, а, може, уві снах,
І ми не відчуваєм навіть нервом,
Що щастя вже кружляє, наче птах.
Про щастя, ніби про священну чашу,
Ми мріємо, ждем блага від богів.
Що маємо, не ціним. За пропажу
Картаємо себе, немов за гріх…
Купалися ми в мирі, наче в морі,
Не помічали щастя мирних днів…
Тепер, коли уся країна в горі,
Про перемогу просимо богів…