Не сховатись

 

День за днем – метушня:
То дзвінки, то неждані сюрпризи,
То підступна брехня
Хоче душу уламком згубити.

Дум бентежних тягар
Навіває хвилюючий смуток.
В нурті* згубливих драм
Відчувається розпачу трунок*.

Від безвиході втрат
Слабнуть сили, втрачається віра.
Оголошують мат
Меланхолія, страх і зневіра.

Душу сковує лід,
Неможливо розплавити брилу.
Світ не має півмір,
А життя непідвладне мірилу.

Не втекти від тривог,
В укриттях від думок не сховатись.
І ні розум, ні Бог
Неспроможні з цим жахом змагатись.


Нурт – те саме, що вир.
*Трунок – (тут) отрута.