Прощальним сяйвом божий світ багріє,
Рум'янець щедро ллється на поля,
Та небо нижче й нижче… Вечоріє…
З'явилась насторожена зоря.
Вмить стало тихо. Чути кожен шелест.
Знемоги свіжість розлилась навкруг.
В мінорі – верби… Стих пташиний щебет…
Заструменів привабливістю луг.
Затишно розстелився сірий присмерк,
Долинуло дзюрчання джерела,
Меланхолійно засмутився липень,
Зачарувала світ магічна мла.
У захваті принишкла навіть думка,
Та раптом так у грудях запекло:
За темним лісом прогуло відлуння
І в душу хвилювання принесло…