П'ятсот ночей півтисяч днів
Кривава скрута.
Розбіг речей, понять підрив,
Новин цикута.
П'ять сотень днів, як обмілів
Ставочок неба.
Спливає в рів невинна крів,
Зія загреба.
Щоніч здригаються світи
Хиткі, непрочні,
А на домівки смерть летить
Високоточна.
Людське життя без укриття,
І кожна днина
Несе дитя в невороття,
У домовину.
Кровиночку, яку вже не
Заколихати.
Курноса жне, садок вишне…
Вий коло хати.
Та вий – не вий – ще Вій живий,
Ще шаленіє.
Світ, підійми йому мерщій
Віки і вії!
Він бісов хвіст загубить десь
Поблиз Диканьки.
Як хліб насущний, дасть нам днесь
Господь світанки.
Йде час навспак, війні навпак
Живе країна,
Хай у руїнах, а ніяк
Не на колінах.
Міцніє дух. Терпець – це час
П'ятистожильний.
І день новий вдихають в нас
Вітри живильні.