Небо і море – стихія лазурі!
Вабить загадкою лагідна синь.
Хмарка пливе в таємничій зажурі,
Чайкою лине над лоном глибин.
Небо постійно купається в морі,
Хвилі вплітаючи в сонячний сон.
Тішиться далеч в солодкім мінорі,
Бриз випромінює нот напівтон.
Сонце, безжурно пірнувши в безодню,
Світиться, ніби розпечений круг,
Може, шукає там ласку господню
Чи панацею від зла і недуг?
Небо і море нагадують Всесвіт,
Все вони знають: і бурі, і штиль:
Небо уважно вслухається в плескіт,
Море у неба підхоплює блиск.
Дихає спокоєм лагідний вітер,
Парусник лебедем білим пливе…
Небо і море - як марево вічне,
Тихе й бурхливе, безмежне, живе…