У новім домі всюди білі стіни
і вікна-очі дивляться у даль.
Щоб душі до кінця не загрубіли,
нас доля загортає у печаль
людей-приблуд, які у новім домі
розвішують минуле на стіні...
це несвідомо, милий, несвідомо
і досі гіркота живе в мені.
У новім домі... чи у новім, дійсно?
Бо спогади усюди там, де й ми...
грубіють душі - незворотнє дійство
і з часом янголи стають людьми.