Це літо задихається від спеки…
Холодний подих білого вина
Мене рятує від буденних стресів,
І більше не зриває голова.
Думок багато, стільки нових вражень…
Нарешті пізнаю саму себе!
Пробач, коханий, нІколи, не каюсь!
У мене купа справ понад усе.
Раніше я б віддала все на світі
Заради тебе, щастя, теплих слів.
Проте доросліше уже, таки не діти!
А що заради мене ти зробив?
Прийшов? Чудово. Що тепер?
Я маю кинути усе, летіти стрімко
Тобі на шию вішатись? Проте
Мені це не цікаво ні на скільки.
Це літо задихається і тане,
Як лід на грудях в спеку 30+.
Пробач, не каюсь, більше не коханий.
Себе таки вже більше я люблю!
15.07.2023
© Inna Омут, 2023