Мені до вподоби і сонце, і зорі,
Птахи, що у небі безжурно летять.
Дивитись люблю на озера прозорі,
На роси, що в лузі від вітру тремтять.
Я літо люблю за тепло і за грози,
А осінь за дощ, що шумить за вікном.
Втішають зимою сніги і морози,
Що землю вкривають блискучим сріблом.
Весною природа уся воскресає…
Дивитись люблю на сріблистий струмок,
На небо блакитне високе й безкрає,
На трепетно-ніжний сніжок пелюсток*.
Люблю після ночі стрічати світанок,
Тумани, що схожі на білі хмарки.
На березі моря дивитись на чайок,
На поле пшеничне, на річку, ставки…
Вдихати повітря люблю на світанні,
Вбирати настої і квітів, і трав.
Не раз відчувала себе у нірвані*,
Та ворог безжально відраду поправ.
*Пелюстка – окремий листок із віночка квітки.
*Нірвана – (перен.) стан спокою, блаженства.