Не так страшны злые враги,
Как добрые люди, —
И обкра́дут жалеючи,
И, плача, осудят,
И попросят тебя в хату.
И будут ласкаться,
И об тебе расспрашивать,
Чтоб потом смеяться,
Чтоб над тобою смеяться,
Чтоб тебя добить...
Без врагов на свете можно
Как-нибудь прожить.
А эти добрые люди
Найдут тебя всюду,
И на том свете, добряхи,
Тебя не забудут.
[Вторая половина 1848,
Кос-Арал]
Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять,
І попросять тебе в хату.
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе добити...
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.
А ці добрі люди
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть.
[Друга половина 1848,
Кос-Арал]