" В великій мудрості - багато печалі.
Хто помножує знання - помножує печаль"
Екклезіаст
З Небес аккупунктурно цілять
В мої найбільш вразливі точки -
І, наче тіло вже не ціле,
А розіп'яте по шматочках...
І я все набираю літер,
Щоб захиститись від тортур -
Господь щоб сльози мої витер,
Аби хоч трошки без зажур?
Аби хоча б відчув Він трошки,
Як зле хрумтять душа та тіло? -
Я ж не звертаюсь до ворожки -
Його лиш милості хотіла?
Легкі надії опадають,
Як восени пожухле листя...
А все ж молюся, що згадають -
Не обійдуть мого обійстя?
І так не хочеться втручати
Моїх близьких у власну тоскність...
У мудрих хочеться навчатись,
Забувши біль, журу, та млосність...
Та всі знання - з'їдає міль...
Скорботи множаться та біль...