Н.Бидненко
Невідправлений лист
N.N.
Розкажи мені знову про себе:
Що любив у житті, а що ні...
Тут дощем умивається небо,
В шибку стукають краплі рясні.
Розкажи, як живеш там без мене,
На отій чужанині своїй.
Чи там теж таке листя зелене,
Чи буває такий вітровій?
Розкажи! Бо забула твій голос...
Біль у серці до самих глибин...
Ти згадай, як дзвенить житній колос
І як пахне вечірній полин.
І світань діамантові роси,
І осінні зпечалені дні...
Повернись! Бо душа моя боса
Вже вмира на колючій стерні.
***
Расскажи мне вновь о себе:
Что любил ты по жизни, а что нет...
Здесь дождём умывается небо,
В окно стучат капли густые.
Расскажи, как живётся тебе без меня,
На чужбине своей.
Есть ли там такие же листья зелёные,
И бывает ли такой ураган?
Расскажи! Я забыла твой голос...
Боль в сердечке до самых глубин...
Вспомни ты, как звенит в поле колос
И как пахнет вечений полынь.
И рассветные росы жемчужные,
И печальные осени дни...
Возвратись! Душа моя босая
Отмирает в колючей стерни.