" Вітаю " вас, колишні мої " друзі ",
Тих, що пили за Юльку, Януковича, Кучму,
Коли з нарад вертались, в лісосмузі,
Тепер - за руську п а р т і ю??? Чому?
На " двох сиділи кріслах "…, спали на двох ліжках?
Чим зараз ваші тішаться боки?
Вже більш не зійдуться з моїми ті доріжки,
Якими поряд з вами йшли роки...
Коли прийде у місто Перемога,
Куди подінете сіркові очі ви?
Вам в зарубіжжя стелиться дорога,
Бо доля зажене...це вочевидь!
Як ваше серце не здригнулося відтоді,
Коли загиблих нізащо дітей
У Центрі, Заході й на Сході
Вже рахували сотнями? Смертей
Маленьких незахищених " нацистів "
Невже хотіли бідні матері?
Невже в той час раділи ви рашистам,
Після яких в степах наш хліб горів?
Ви, кандидати в а-народні депутати,
Змішали честь із кров'ю пополам,
Колишні посадовці апаратів -
Ви проковтнули щедрість п- реклам...
Віднині Богові не заздрю я щоденно -
Яку Він кару винайде для тих,
Хто зміг по Україні йти вогненно,
І тим, хто зображав в собі " святих " ?