Що ж ти до мене
Рвешся в безмежжя,
Чом не зустрілись раніше?
Взрій, як всі зорі
Такі нетутешні,
Квіти ростуть
На горищі!
Збіжжя кохання
Та ніжності промінь -
Все, ніби сонце та роси...
Щось алогічне
Та безпосереднє -
Мудрість, і тиша,
І досвід.
*Відгук на роботу поета Сергія Шинкарука