Н.Бидненко
Я забинтую душу на ніч –
Хоч трохи, може, біль пройде.
Нам не зустрітися віч-на-віч,
Лиш спогад стомлено веде
В купальську ніч з її вогнями,
У твій такий щасливий сміх,
Коли липневими ночами
Кохання падало до ніг.
Та ми утратили дорогу.
Тепло сердець і ніжність рук.
І плаче осінь десь за рогом
В печальнім мареві розлук.
***
Я забинтую душу на ночь -
Хоть немного может боль пройдёт.
Нам не встретится с глазу на глаз.
Лишь память утомлённая ведёт
В ночь на Купала с её огнями.
И твой такой счастливый смех.
Когда июльскими ночами
Любовь нам падала к ногам.
Да, мы дорогу потеряли.
Тепло сердец и нежность рук.
И плачет осень там за рогом
В печальном мареве разлук.