Психоделічно-терапевтична казка у 15 частинах
Автор - Бруна
(Написана впродовж квітня-липня 2023 року)
ЧАСТИНА П*ЯТА
УРОБОРОС
Змія-Коловратка заповзла на Цікавезника-Рока, добре вмостилася і прорекла:
- При-сссс-сядь, дорогенька, відпочинь. Ссс-світ і без тебе ви-ссс-стоїть. На вла-ссс-них ногах. Бо ж у твоїх точно правди немає.
Ана зніяковіла від такої промови і нахабно відповіла:
- Це ж якого такого дива в моїх ногах правди немає?
- Бо повір до-ссс-свідченій і-ссс-стоті: правда тільки у хво-ссс-сті… Отже, поглянь на ссс-себе: із у-ссс-ссією очевидністю ти хво-ссс-та не маєш, чи не так?
- Хвоста – ні, але ж голову на плечах – так. До речі, твоя голова нічим не краща за мою!
- Осссь тут ти помиляєш-ссс-сся, - розважливо відповіла гадюка, - Моя голова краща за твою, бо може ді-ссс-статися до вла-ссс-сного хвоста, а ти такого не можеш. Але заради і-ссс-стини даю тобі шанссс – якщо спробуєш дістатися хоча б до власних ссс-стоп, вважатиму, що ти трішечки не гірша за мене.
Ана, роздратована такою неповагою до її здібностей, прямо таки вирішила вийти з себе: зараз вона покаже цій нахабі – хто в цьому світі господар.
Ана сіла на землю і скрутилася в таку чудернацьку позу, що голова пролізла в неї поміж ніг, а ніс торкнувся стоп. Цікавезник-Рок аж підстрибнув від такого шоу, прогримавши:
- О! Цікавезна Ана! Закрутилася не гірше за Коловратку! Крутяк!
- Коло-так! – прихильно зауважила Змія-Коловратка, - Ну, добре, вмієш володіти тілом, нема чого ссс-сказати. А як щодо розуму?
- Хочеш перевірити? Давай! Випробовуй! – завзято відповіла Ана, наражаючи себе на змагання, про яке навіть гадки не мала.
Змія-Коловратка піднялася, наче вчитель над класом, і проголосила:
- Павутиння павука, шлях хлібини-колобка,
І багато що довкола віддзеркалення є … Чого?
- Кола! – майже не замислюючись відповіла дівчина.
- Сссс-супер! Правильна відповідь. Тоді, осссь тобі наступна загадка:
Любить дуже букву цю,
Цікавезник-Рок, мій друг:
Але буква та є слово,
Еврика, його основа!
То ж скоріш назви його,
Що за буква-слово?..
- ООО! – вигукнула Ана, а Цікавезник-Рок підтримав її:
- О-го-го! ЦІКАВЕЗНА ЗАГАДКА!
- Сссс-слово відгадала, молодець! – спокійно сказала змія і продовжила, - Отже, третя загадка на кмітливість і винахідливість:
Якось так ось буква «О»
Знайшла дзеркало: - Ого!
Так подумалося їй,
Ох, який там буревій
В відображенні отому,
Все і є, й нема нічого.
І здається, що є вимір,
Де така ж існує цифра.
Але як же її звуть?
Хто мене дзеркалить?..
- НУЛЬ! – з ще більшим натхненням проголосила Ана і, радісно посміхнувшись від задоволення, що таки змогла запхнути за пояса власним розумом гуру-кола гадюку, додала, -
О і Нуль тепер друзяки,
Не страшний їм світ ніякий,
Навіть жоден час новий
Коло-друзям не страшний!
- О! Цікавезний віршик! – проголосив Цікавезник-Рок, а Змія-Коловратка резюмувала, - Ссс-справила-ссся! Ссс-сонце в тобі ссс-сяйво розуму має, ссс-саме тому добре всссе ссс-сповіщає.
Ана була спантеличена такою фразою, але вирішила, наслідуючи пораду каменюки про «запитати гадюку щодо Трікстера», звернутися до тої:
- Вельми поважна Змія-Коловратка, якщо Ви визнали мене гідної своєї уваги і поваги, чи не могли б дати гідну Вашої мудрості пораду?
- Зві-ссс-но могла б… - схвально просипіла Змія, - ссс-слухаю ссс-суттєво.
- Я опинилася Тут, бо шукаю свого друга, якого звуть Трікстер. Чи не чули Ви про нього щось? І чи не могли б ви спрямувати мене: куди йти далі, де його шукати?
Змія-Коловратка накивала головою, потім звернулася в коло, кусаючи власного хвоста, і занурилася у роздуми. Тривало це певний час, Цікавезник-Рок навіть не міг поворухнутися, бо також хотів всіляко посприяти процесу допомоги, тому просто застиг – непохитно і піднесено, поки гадюка уроборствовала, лежачі на ньому. Ана ж стомлено присіла біля каменя і також замислилася.
Її думки почали стрибати, підкидаючи їй риторичні запитання, на які в неї не було відповідей. Як її взагалі занесло невідомо куди? Навіщо все це? Що буде далі? Чи знайде вона Трікстера? Чи тільки проблеми собі на голову? Потім думка за думку, і Ані чомусь пригадалася розповідь професора про уроборос… І щось таке чудернацьке сталося, якесь роздвоєння свідомості: ось вона сидить біля каменя, споглядаючи на змію, і одночасно сидить в аудиторії, де лунає трохи ламкий і тихий голос професора Кирила Григоровича, або «Карла Густавовича», як позаочі студенти називали прихильника Юнга і сповідувача його психоаналітичної психології. Ана завжди любила лекції гуру, тому не пропустила жодної, особливо її захоплювали символи і архетипи, про які «Карл» міг розглагольствувати годинами…
- … Отже, уроборос – міфологічний змій, іноді дракон, який має вигляд кільця, бо кусає себе за хвіст. Гармонічно і поетично, чи не так? Істота, яка народжує і вбиває саму себе в той самий час. Життя і смерть в одній миті. Вважається, що сучасний математичний символ нескінченного – перевернута вісімка – має аналог саме з уробороса.
За право вважатися першими, хто придумав цей символ, сперечаються різні культури і цивілізації, але точно не встановлено його походження, а зустріти це коло можна де завгодно. Є версія про першого уробороса, якого знаходять в Індії, яка має міфи про великого змія Ананта-шешу, який оповив кільцем велику черепаху, на спині якої стоять чотири слони і тримають світ на власних спинах. Скандинавська міфологія має свого морського змія, який кусає свій хвіст, якого звали Йормунганд і якого вважають середнім сином бога-пройдисвіта Локі, і коли настануть Сумерки Богів, то уроборос перестане їсти себе і проковтне сушу. Трохи апокаліптично, чи не так?
Професор посміхається, студенти принишкло перетравлюють вигадки з минулого, Ана ж, як завжди під час будь-якої лекції намагається збагнути: що з цього і за які вуха можна притягнути до сьогодення і використати у реальній психології. Ковтнувши водички, Карл не Юнг між іншим продовжує свої оповідки:
- Мотив пласкої землі є і в християнській традиції, точніше у її гностичному відгалуженні. Другий вік нашої ери, цитата з трактату: «матеріальна пітьма є великий дракон, що тримає хвіст в роті, за межами всього світу і оповивши весь світ». Згідно цього ж трактату, тіло містичного гада має 12 частин. Хто здогадається: на що це натякає?
- Дванадцять місяців року! – голосно каже Ана.
- Точно, люба Ано, Ви маєте рацію. З чого можна зробити висновок: людина того часу намагалася пояснити навколишній світ через магічні формули. Сучасність намагається зробити саме це через науково-популістичні. Але я дотримуюся золотої середини щодо цього вічного питання: все знаходиться в свідомості людини, отже всі відповіді людина мусить шукати в собі. А як це можна зробити?
- Вивчаючи психологію! – хором грянув студентський загал, бо цей приспів був одним з найулюбленіших аксіом Карла Густавовича.
- Правильно! – задоволено посміхнувся професор, продовжуючи, - До речі, щодо формул. Середньовіччя, яке займалося «великою справою» у видобуванні філософського каменя, також використовувало символ уробороса для позначення багатьох «істин» - тобто етапів алхімічного процесу.
Професор клацає на міні-указку у своїй руці, і на інтерактивній дошці з*являється картинка із підписом: уроборос та філософське яйце. Ана вдивляється в зображення змії навколо сонечка і думає: які чудернацькі думки приходили людям тих часів в голову… А професор коментує:
- Для алхіміків уроборос уособлював цикли смерті та переродження, і змій втілював в собі процес трансформації чотирьох елементів. Те, що буддисти називають «бхавачакра», колесо буття. Отже, алхімічний уроборос мав позитивну конотацію, як втілення цілого і повного життєвого процесу, відокремлюючи хаос і стримуючи його за межами людського світу, або світосприйняття. А ось погляньте сюди (картинка змінилася і на екрані всі побачили змію з двома головами), іноді уроборос має двоєдиний вигляд, що означає єдність духовного і матеріального буття.
Нарешті ми дісталися до присутності цього гада у темі, яка цікавить саме нас – психологів. Першим, хто витягнув цього містичного змія за хвоста з езотерики і притягнув у так би мовити екзотеричні знання, став ученик Фройда, творець вчення про колективне несвідоме Карл Густав Юнг.
- Оооо! – пронеслося студентське коментування професорського сідання на улюблену конячку.
- Так-так, Юнг – геній, бо він надав змію двоякого змісту: темного, руйнівного і одночасно плодючого, потенційно творчого. Цей знак Карл Густав розглянув, як той, що містить в собі етап між описом та розділенням протилежностей, принцип, згідно якого дуалізм є кодом, прописаним самою природою на дискеті людської свідомості, і який є незмінним і незамінним для психіки.
Послідовник Юнга, Еріх Нойман висунув власну теорію щодо уробороса, згідно якої той є першою стадією розвитку особистості, яка виявляться у віці до року, коли інстинкти життя і смерті, любові і агресії, ще невіддільні, бо немовля не розуміє себе суб*єктом і не виокремлює об*єкти, навіть мати сприймає, як продовження себе самого.
А ще треба зазначити, що саме Юнг, який заглиблювався по повній, вивчаючи міфи індуїзму, поєднав давньогрецький, або навіть давньоєгипетський уроборос із кундаліні.
На екрані з*явилася цитата поряд з фото великого швейцарця, яку професор із пафосом продекламував аудиторії:
- «Кундаліні мовою психології це те, що пробуджує в нас бажання пуститися у найвеличнішу мандрівку, це пошук, який робить життя гідним проживання, це – божественне пробудження!» Отже, Шакті-Кундаліні – Богиня індуїстського пантеону, дружина Бога Шиви. Вона представляє жіночий принцип, енергію, яка проявляється і оточує дорогоцінний камінь, золоте сім*я, перлину, яйце. Змія-Кундаліні – це також ланцюжок блискучого і яскравого сяйва, світовий творець ілюзії. Отже, за Юнгом, щоб активувати підсвідоме треба пробудити Божественне, тобто Кундаліні. З цього починається розвиток надперсонального в людині з метою – спалахнути світлом богів.
Підводячи підсумки, можна сказати, що уроборос є універсальним символом в історії світової культури. Домашнє завдання: кожен з вас має віднайти власне значення уроборосу, читайте, вивчайте, але екстраполюйте на себе, експериментуйте, бо саме цим був сильний цей швейцарський аналітик містичних переживань уві сні та наяву, фанатичний і фантастичний мисливець за архетипами. Побачимося…
Голос професора ще лунав у голові Ани... Вона так заглибилася у водоспад власного спомину, що тихе свистіння не одразу привело її до тями:
- Ссс-слухай ссс-сюди, ссс-супер-іссстота.
- Ой! – схаменулася Ана, - стривайте, будь ласка, слухаю!
- Цікавезник-Рок ссс-стоїть на місці і не може зрушити з нього, можливо тільки землетруссс перекотить його кудись, але це ссс-станеться чи ні – невідомо коли. Я ж пере-ссс-суваюсь тільки по колу, отже, мої знання ссс-стосуються кола. А тобі потрібно ді-ссс-татися центру.
- А де це? – не втрималася Ана, встромивши запитання, наче ніж у пиріг.
- Ссс-супер-запитання! Тобі треба йти від околиці ссс-світу до його ссс-середини, ясссно?
- Не зовсім, - у розпачі відповіла дівчина.
- О! Цікавезна загадка! – увірвався із своїм коментарем Цікавезник-Рок, - Тобі треба йти звідси – туди!
- А Туди це куди? – знаючи логіку каменюки вирішила все ж таки уточнити мандрівниця.
- Звичайно ж, Туди – це не Сюди! – радісно відповів камінь.
- Ссс-стривай-но, розумник-камінчик, так ти її тільки ще більше заплутуєш, а не пояснюєш, - суворо промовила гадюка, продовжуючи свій спіч, - Ти правильно ссс-ставиш питання, ти зараз знаходишся точнісінько на початку нашої Terra Incognita - Ссс-світу-Тут, але пройти до його ссс-середини не так вже й легко. Але я тобі допоможу, бо ти ж вгадала всі мої загадки, отже, щоб не ходити по колу, хоч я й обожнюю цей просторовий континуум понад усе, я покличу ссс-свого друга.
І вона засвистіла-зашелестіла якесь загадково-магічне навіювання. А коли закінчила, то звідкілясь з*явилася, саме тут опинилася чудернацька моташка.