Н.Бидненко
Кривавить захід… А вітри, вітри
Несуть з собою тугу за минулим.
А Доля каже: «Краще сльози втри
Й прикинься, що давно усе забула».
Як падав сніг… Чи ні – акацій цвіт
Бентежив душу, як і ти словами…
Той неймовірний у любов політ
Я забуваю. То було не з нами.
І лиш русалки у ріки на дні
Співали пісню про дівочі мрії.
Ярило, наче спогади сумні,
Впаде за обрій. Знов життю зрадію.
***
Закат кровавый... А ветра, ветра
Несут с собой печаль о прошлом.
Судьба вам скажет: "Слёзы лучше вытри
И прикинься, что давно забыла".
Как падал снег...Или акаций цвет
Ранил душу, как и ты словами...
Тот необычный в любовь полёт
Я забываю. Было то не с нами.
И лишь русалки у реки на дне
Пели песню про мечты девичьи.
Ярило, словно грустные мечты,
За горизонт скатилось.
Снова жизни обрадуюсь.