Н.Бидненко
Почуй мене в своїм далекім місті…
Вже скоро осінь. І в моїм вікні
Калина у червоному намисті
Печально усміхається мені.
Почуй мене, коли сердечним стуком
Твоє ім’я у скронях стугонить.
Сказати б «ні» негаданим розлукам
І повернути знов кохання мить.
Поглянь у очі – все там прочитаєш:
Як я чекаю, мрію і терплю…
Серпневий вітре, тужно чом зітхаєш?
І ти почув сакральне «Не люблю!»?
***
Услышь меня в своём далёком городе...
Уж скоро осень. И в моём окне
Калина красная в колье
Печально усмехается мне.
Услышь меня, когда сердечным стуком
Твоё имя в висках стучит.
Сказать бы "нет" негаданным розлукам
И повернуть вновь любови миг.
Посмотри в глаза - всё там прочитаешь:
Как я жду, мечтаю и терплю...
Августовский ветер, почему сильно так вздыхаешь?
И ты услышал сакральное "Не люблю"?