Вона писала щирі вірші,
А він... А він її кохав.
Вона: "В житті ніколи більше!..",
А він - міцніше притискав.
Вона - мов ранене звірятко,
Ховалася від почуттів.
Він говорив: "Моє дівчатко!"
Й читав ЇЇ поміж рядків...
Він бачив те, що видно Богу:
За посмішкою - тихий сум,
Далеко сховану тривогу,
Та безліч хмар жіночих дум...