Світ тане, мам, під гнітом ненависті, мов "пломбир".
Всі маски зношені до сингулярності чорних дір,
Скинуті під ноги Калі. За НЕЮ - лише Зима.
Адже, ми про це знали... Хто тільки про це не зна...
Світ плаче, Мамо, кров'ю дітей твоїх.
Це не їх яма, ярмо, покарання, гріх.
Що їм дістанеться – попіл, руїни, або флешбек.
Ми отруїли й воду, і глину на той ковчег.
Це їм як біль фантомний - ніколи не зажива.
А я співаю невтомно про те, що Любов права
У прорізі кухні, у нафіг вибитого вікна.
Виє сирена. Разруха. Маршем йде війна,
А я намагаюся перекричати ту чорну жовч.
Перехрести мене, Мати, не можу стояти мовч!
Бачу вже не очима куди Ти мене привела.
Ріжеться за плечима Рима, як два крила.
Слово - як укриття, антитіла і твердь.
На перехресті Життя знов переможе Смерть.
Змиє дощами кров, накип, брудний наліт,
Щоб врятувала Любов наш божевільний світ.
Олена Жажкова.
Переклад.
11.08.20023.